Для кожного народу мова – найбільший скарб, одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людина повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.
До Міжнародного дня мови працівники Обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова, для учнів школи № 34 підготували і провели лінгвістичну мозаїку, з елементами гри «Слово до слова – звучить рідна мова».
Під час спілкування учасники заходу дізналися про історію і традиції відзначення цього дня. Початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної бенгальської мови. З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеша, цей день відзначають в країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Школярі отримали цікаву інформацію про боротьбу за існування української мови від давніх часів і до сьогодення.
Учням було запропоновано гру «Красне слово – золотий ключ», в ході якої учасники мали пояснити, як розуміють вислови, що пов’язані з мовою. Вони відповідали на запитання вікторини «Мово рідна, слово рідне..», переглянули буктрейлер «Енеїда» та слухали чудові вірші про мову.
А закінчили ми нашу сьогоднішню розмову словами Панаса Мирного: «Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей».
